Шановні Користувачі! Для вашої зручності створена система пошуку, за допомогою якої ви зможете швидко віднайти потрібну вам інформацію, або за її відсутності сказати нам про це.Також при бажанні ви можете залишати коментарі до кожної замітки. Зареєстуватись ви можете скориставшись цим посиланням. Дякуємо за увагу. ×

У "Зарваниці є чудотворна ікона і цілюще джерело, біля якого з'являласяБожа Матір"


Роздуми на релігійні теми
30 квітня 2014 р. 20:43:05

Детальніше: преподобного Акакія, єпископа Мелитинського
(коментарі, лайки)

  • Зарваниця :: Вікно детальніше :: преподобного Акакія, єпископа Мелитинського

преподобного Акакія, єпископа Мелитинського

Мелитина, град вірменський, виростив цього угодника Божого Акакія від батьків благочестивих і богобоязливих, які неплідними були, молитвою і постом випросили собі від Бога цей плід благословенний. Його ж виховавши в книжому навчанні, привели до єпископа града того й віддали на службу Богові: так-бо обіцяли, коли в Бога плід той просили. Був же тоді єпископом града Мелитини блаженний Отрій, він же на Другому Вселенському Соборі святих Отців, який на Македонія-духоборця був, за царювання Теодосія Великого, одним зі ста п'ятдесяти святих Отців був, добре боровся за благочестя разом зі святим Григорієм Богословом і з иншими ревнителями і захисниками правовір'я, твердо стоячи й подвизаючись проти єресі. Такому богонатхненному мужеві Отрію святому вручили батьки блаженного отрока Акакія. Святий Отрій-єпископ, Божу в хлопцеві благодать побачивши, зробив його клириком церковним, і йшов Акакій від сили в силу, у чеснотах вдосконалюючись і до церковних трудів беручись, літами, і розумом, і життям богоугодним до досконалости і святости приходячи, й иншим був на користь і науку. Від нього й преподобний Євтимій Великий, коли дитиною був, навчався книг, як же про те в житії Євтимієвому згадано. Не лише для дітей, а й для старших був учителем Акакій блаженний словом і прикладом добродійного свого життя, навіть тоді, коли вже й на священичий ступінь зійшов і доручене мав піклування про спасення душ людських. Був же вибраним посудом Духа Святого, відтак архиєрейського сану сподобився як достойний. Коли-бо святий Отрій, єпископ Мелитинський, до Господа з життя цього відйшов, замість нього блаженного Акакія всі одноголосно вибрали і на престол той за чином возвели, як світлу свічу на золотому свічнику поставили, аби вселенну освітлював. Настільки ж архиєрей цей Богові догодив і великий був святістю, що й чудотворення дару сподобився.

Годиться ж із багатьох деякі чуда його тут коротко викласти. Одного року, коли посуха була велика і голод, і скорбота людська примножилася, пішов святитель Божий до голодних людей до церкви святого великомученика Євстафія, що була за градом, просячи страждальця Христового бути з ними в молитві, щоб разом випросити в Бога дощу для землі висохлої. І за церквою, на одному місці гарному, в полі просто неба, на світлі звелів приготувати жертовник і престол Божий, щоб безкровну почати здійснювати жертву, слізні до неба зводячи очі. Не розчинив же в чаші святій вина водою, як же звичай був розчиняти, але, ум до Бога спрямувавши, ревно молився, щоб той Сам зверху водою дощовою розчинив чашу, разом і висохлі борозни землі напоїв. І настільки сильна і спроможна була його молитва в Господа, що зразу пролився дощ великий, і не лише вино в чаші розчинив, а й землю напоїв досить — розчинилася і печаль людська там спільною радістю, веселилися всі й дякували Богові, і був у той рік щедрий плодів достаток молитвами угодника Божого Акакія. Ріка одна в тому краю багато разів виходила з берегів, затоплювала поселення людські. Одного разу незвично настільки наводнилася, що й великі хати, які близько були, до решти затопила, а инші зруйнувала, і година за годиною більше наводнювалася, загрожуючи затопленням багатьом населеним місцям. Святитель же Христовий Акакій немалу кривду для людей своїх від потопу того бачачи, пішов до ріки тої і, помолившись до Бога, поклав камінь недалеко від берега і заборонив ріці виходити за покладену межу. І зразу зібралася вода в береги свої, і видно було, як від великого наводнення вище від землі текла, з берегів не розливаючись далі, лише по той камінь, яким святитель, наче замком якимось, замкнув ріку в її межах.

Було ж одне місце еллінське, від граду за вісімнадцять стадій, що називалося Міясини, вельми гарне, рівне та просторе, долина між двома горбами, що розходилися на два боки розлого. Посередині ж ріка швидка чиста, що Азорос чи Азур називалася, текла до сходу, й озера оточували долину ту. Було ж там на окремому найкращому і найгарнішому місці капище ідольське, і дерев доброплідних сад навколо, що напувався з озера вод Азурових, але осквернявся бісівськими мерзотами, бо збиралися там елліни, які давнього ідолопоклоніння трималися, здійснювали нечисті свої жертви. Наслідувач Христа Акакій святий те місце захотів очистити — багато підняв трудів, бо кумирослужителі вельми тому противилися, не допускаючи до місця свого ідоложертовного. Коли ж святий почав будувати там церкву в ім'я Пресвятої Богородиці, тоді ті погані люди вночі робили пакості: те, що вірні вдень будували, вночі нечестиві ідолопоклонники руйнували. Але озброївся святитель Христовий Акакій молитвою на них, переміг супротивних силу, допомогою Божою зруйнував ідольське капище і збудував храм Божої Матері. Й, освятивши його, зробив місце те, що раніше було бісівським домом, мешканням для святих ангелів, й обитель при храмі Богородичному влаштував для добродійних ченців. І там, де криваві нечисті дияволу робилися треби, там безкровні чисті приносилися Богові жертви й повсякденні славословлення та молитви. І здійснювалися чуда благодаттю Пречистої Богоматері молитвами ж чудотворця Акакія — бачивши їх, елліни залишали нечестя своє і до Христа Бога наверталися. Згадаймо ж одне, що там було, преславне чудо.

Трапилося так, що верх церкви чомусь недобре був зроблений. Коли святитель Божий у вівтарі правив Божественну Службу, верх схилився і міг впасти всередину церкви. І вже починав падати, а святитель возвав: «Господи, захиснику життя мого, кого маю боятися». І зразу затрималося склепіння, і зупинився, повисши в повітрі, верх, молитвою святого, наче стовпом міцним, підпертий, допоки святитель не закінчив Служби і не вийшов геть із клиром своїм. Коли він вийшов, впало склепіння з великим шумом на землю, ніхто ж від того не постраждав.

В иншому одному храмі, на місці, що Самурія називалося, цей добрий пастир словесному стадові своєму пропонував духовну їжу — проповідь Божого слова. Коли говорив він до народу, багато ластівок, що там були, співом своїм голосним тихому голосу його заважали, заглушуючи слухачам вуха, і не добре чути було слова з богомовних архиєрейських уст. Трохи в бесіді до людей спинившись, учитель до ластівок слово своє звернув, наказуючи їм іменем спільного всіх Творця, щоб замовкли й не кричали. І зразу ластівки затихли — німотою були зв'язані, і не лише замовкли, а й полетіли геть, покинувши свої гнізда. І з того часу не гніздилися там, а якщо котрась із ластівок і прилітала випадково до хатини тої, то не могла видати природного свого голосу, але, наче німа, політавши трохи, зразу відлітала звідти, наче кимось гнана. Дім цього чудотворця був перед градом — у ньому жив перед прийняттям єпископського сану. Коли ж прийняв престол святительський, зробив дім свій лікарнею і притулком для убогих і недужих і часто приходив до них з відвідинами, потрібне подавав і сам прислуговував хворим. Якось у час жнив до хворих прийшов, спитав їх, чого їм бракує, чи не бракує кому чогось потрібного. Вони ж казали, що всього їм вдосталь, лише ту одну мають скорботу, що багато мух надокучають їм, падаючи на рани і струпи їхні, і боляче кусають тіла їхні. Святий же помолився до Бога, відігнав молитвою мух звідти і закон поклав, щоб не було там мух ніколи, — і було так аж до кончини угодника Божого. З того-бо часу у всі роки жодної мухи не видно було в домі тому. Такі чуда дивний той муж благодаттю Божою робив. Жабам, що в озері вельми кричали і слух глушили, заборонив те робити, мовчання наклавши: через якийсь час помилував їх, звільнив від безголосся, проте не зовсім: тихо-бо дозволив їм видавати свої голоси, а не голосно, як раніше. У місці безводному із сухого каменю джерело води живої вивів і спраглих напоїв, й иншими багатьма Божих чудес діяннями світ здивував чудотворець винятковий. На Соборі вселенському третьому, який в Ефесі за царювання Теодосія Молодшого був, зі святим Кирилом, патріярхом Олександрійським, і з иншими Святими Отцями злочестивого Несторія, патріярха Царгородського, Пречистої Діви Богородиці хулителя, скинув й анатемі передав. І всі Святі Отці любили і хвалили його, благочестивий цар вельми шанував його. Пас же Церкву Христову досить років і пребагато чуд зробив, до Господа відійшов, і поклали його при гробі святого мученика Полієвкта. З ним же нині в ликостоянні святих славить Отця, і Сина, і Святого Духа, одного Бога, якого все творіння славить навіки. Амінь.

http://zarvanycia.cc.ua/ ,
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/

Зарваниця :: преподобного Акакія, єпископа Мелитинського :: Сподобалось90


30 квітня 2014 р. 20:04:28

Детальніше: 30 квітня - преподобного Симеона, що в Персиді та інших
(коментарі, лайки)

  • Зарваниця :: Вікно детальніше :: 30 квітня - преподобного Симеона, що в Персиді та інших

30 квітня - преподобного Симеона, що в Персиді та інших

Коли в Персіі сильно збільшилося число християн і вони мали свої церкви, єпископів, священиків і дияконів, язичницькі волхви, бачачи це, прийшли у велику лють і гнів на християн. Ці волхви, ведучи своє походження від найдавніших волхвів, були захисниками і охранителями нечестивого перського лжевірія. Разом з ними повстали на християн і іудеї, повсякчасні вороги християнства. Змовившись з волхвами, вони навчили Перської царя Сапора гонити християн. А ще раніше цього вони обмовили перед ним святого Симеона, який був єпископом міста Селевкії - Ктезіфона, сказавши, що цей християнський єпископ ворожий перському царству і дружить з грецьким царем, якому він ніби то доносив про все, що відбувається в Персії.

Тоді цар Сапор насамперед наклав на християн великі і дуже важкі податки і наказав суворим мужам спостерігати за сплатою податків. Потім він став відкрито умертвляти священиків і служителів Божих, став грабувати церковні майна і розоряти самі церкви, зриваючи їх до основи; єпископа ж Симеона, як мнимого ворога перського царства і супротивника нечестивого , він наказав схопити і привести до себе на суд. Згідно з царським розпорядженням до царя був приведений святий Симеон з двома священиками, Авделаем і Ананієм. Єпископ взятий воїнами і скутий залізними путами не тільки не злякався гніву царя, але навіть і не вклонився йому. Тому цар, вельми розгнівавшись, запитав святого:

- Чому ти не вклоняєшся мені, як раніше кланявся?

Святий відповідав:

- Раніше мене не приводили до тебе так, як я приведений тепер, - і я схилявся перед тобою, віддаючи гідну честь твоєму сану. Тепер же, коли я приведений, щоб відректися від мого Бога й відступити від своєї віри, мені не личить вклонятись тобі, ворогу мого Бога.

Цар став його переконувати поклонитися сонцю і обіцяв йому за це багато подарунків і почестей, погрожуючи в іншому випадку винищити зовсім християнство у своєму царстві. Коли ж цар побачив, що святий мужньо і ні ласками, ні погрозами не схиляється до його нечестя, то повелів посадити його у в'язницю.

У той час, коли святого вели з царських палат в темницю, його побачив євнух Усфазан, вже похилий літами, що виховав царя Сапора від днів дитинства його і користувався від усіх великою пошаною, так як був найближчою людиною до царя. Цей євнух сидів тоді біля царських палат і, побачивши, що виводять святого Симеона єпископа, зараз устав з свого місця і низько вклонився архієрею Божому. Але святий Симеон відвернув від нього своє обличчя і голосно докоряв його за відступництво, бо він спочатку був християнином, а потім вклонився сонцю зі страху перед царем. Усфазан після цього почав сильно журитися, став плакати і ридати, зняв з себе дорогоцінний одяг, зодягнувся в просту і грубу одежу і, сидячи біля дверей царського палацу, зі сльозами говорив собі: "Горе мені окаянному! Як я стану перед Богом моїм, від якого я відрікся? Ось Симеон, і той відвернув від мене своє лице за моє відступництво; як же подивиться на мене Творець мій? "

Говорячи так, він невтішно ридав. Дізнавшись про це, цар Сапор зараз покликав його до себе і, побачивши, що він плаче, запитав його:

- Яка причина твоєї печалі? Що таке скорботне сталося з тобою в царському палаці?

Усфазан відповідав:

- Ні, зі мною нічого не сталося лихого чи сумного в твоєму палаці, хоча я і бажав би перенести всі нещастя світу, печалі і біди, ніж одне те, про що тепер я журюся серцем і плачу, - саме, що досі живу на землі : Тож старий роками і давно вже мені мало б померти, а я ще дивлюся на сонце, якому поклоняюся як богу. Краще б я помер, ніж відступив від Бога, Творця всієї тварі, поклонившись створенню замість Творця. Але це учинив я не по щирому своєму бажанню, а лицемірно, бажаючи бути угодним тобі, а тому я гідний страти з двох причин - по-перше, я відрікся від Христа, Бога мого, а по-друге, виявився невірним в старості моїй тобі. Але, клянусь Богом, Творцем неба і землі, що я вже більше не зроблю такого гріха. Не розгнівався більш Господа і Бога мого Ісуса Христа, Безсмертного Царя, заради царя смертного; не схиляючись вже більше колін моїх перед сонцем, створенням Божим, але буду поклонятися Самому Творцю з нинішнього дня до кінця.

Вислухавши Усфазана, цар Сапор вельми здивувався такій несподіваній зміні в ньому і почав ще більше гніватися на християн, думаючи, що вони будь-яким чарівництвом звабили Усфазана. Шкодуючи ж старця, він став просити його, як батька, щоб він не робив їх богам такого приниження, собі безчестя і царського дому печалі, і вмовляв його до цього то ласками, то погрозами. Але Усфазан відповідав цареві:

- Досить з мене і того нерозсудливості, яке я допустив раніше; тепер же не буду робити так, не буду почитати творіння замість Творця.

Після довгих і різноманітних умовлянь цар, бачачи, що Усфазан непохитний, засудив його на усікання мечем. Ведений на страту, блаженний Усфазан підкликав до себе одного свого вірного друга, євнуха і царського кубікуларія, і просив його, щоб він пішов до царя і передав йому останні слова його. Він сказав так:

- Цар, - так говорить Усфазан, - згадай мою службу, згадай, як від днів моєї юності я служив спочатку батькові твоєму, а потім тобі до останнього часу зі всякою пильністю. Для підтвердження цього не треба свідків, тому що ти сам добре знаєш це. За всю цю службу я прошу у тебе одну нагороду: зроби відомим усьому, за що я вмираю. Повели глашатай гучно скрикнете про це, щоб всі князі, знатні люди і весь народ знали, що не за якесь злочин і провину перед царем вмирає Усфазан, але що він помирає за те, що він християнин і не захотів відректися від свого Бога.

Коли це прохання дйшло до царя Сапора, він погодився виконати його, так як сподівався привести у великий страх всіх християн, якщо вони почують, що і старця Усфазана, чесного і лагідного чоловіка, царського вихователя, цар не пощадив, але за сповідання імені Христового без милосердя зрадив смерті. Святий же Усфазан думав інакше: він думав, що християни, яких він настрашив і засмутив своїм відступництвом від християнства, дізнавшись про його зверненні і мученицької смерті за Христа, зрадіють і зміцняться до твердого перенесенню подібних же страждань. Таким чином святий мученик був усічений, при гучному вигуку глашатая, що Усфазан пішов на страту не за якусь іншу провину, окрім тієї, що він сповідує Христа.

Про таку кончину Усфазана дізнався святий єпископ Симеон, який перебував у темниці зі священиками і з іншими християнами. Вони справдилися невимовної радості і прославили Бога, який звернув Усфазана від омани і увінчав його мученицьким вінцем. Через деякий час, будучи вдруге покликаний до царя, святий Симеон багато з відвагою говорив перед ним про віру християнську і не хотів поклонитися сонцю, а також схилитися перед царем.

Тоді, розгнівавшись, цар повелів усіх християн, які містилися у в'язницях і в кайданах, вивести на умертвіння в день рятівного страждання Господа нашого Ісуса Христа. Всіх виведених на страту було числом сто чоловік, серед яких було багато священиків, дияконів та кліриків. Всі вони були засуджені царем на усікання мечем перед очима Симеона, а після всіх повинен бути умертвлений і Симеон. Коли вели пов'язаних християн на смерть, найстаріший з волхвів гучно вигукував: "Якщо бажає хто-небудь з вас залишитися в живих, то нехай разом з царем поклониться сонцю, і негайно відпущений буде на свободу".

Але жоден християнин не відгукнувся на його поклик - ніхто нічого йому не відповів, бо ніхто не бажав віддати перевагу тимчасовому життю над, але кожен хотів з радістю померти за Христа Життєдавця. Святий же єпископ зміцнював всіх до безбоязного перенесення мук і смерті, наставляючи всіх словами Святого Письма і зміцнюючи всіх до перенесення страждань надією на вічне життя в Царстві Небесному. І всі вони були усічені мечем. Потім же і святий Симеон, пастир свого словесного стада, що послав перед собою стадо своє до Христа, Начальнику пастирів, після всіх і сам поклав свою главу під меч і відійшов до Господа. Разом з ним були вбиті і обидва пресвітера, взяті з ним, Авделай і Ананія, обидва старі літами. Коли дійшла черга до Ананія схилити свою голову під меч, то він почав боятися і тремтіти від страху. Стояв же біля нього якийсь знатний чоловік, на ім'я Фусік, колишній начальником усіх нижчих служителів у палаці, що сповідав таємно християнство, побачивши, що священик Ананія злякався усічення мечем, вигукнув, звернувшись до нього:

- Не бійся, старець! Закрий очі твої і будь сильний, бо негайно побачиш Божественне світло.

Лише тільки цей чоловік сказав це, негайно він визнаний був християнином; його схопили і привели до царя. Він же безбоязно сповідав себе перед царем християнином і відрікся від нечестивої віри перської.

Чуючи його слова, цар прийшов в сильний гнів і наказав убити його, але не через усікновення мечем, а іншим яким-небудь болісним способом. Розрізавши його шию позаду, вийняли звідти язик його, і відрізали його, потім здерли шкіру з усього тіла святого; в таких муках і був убитий святий. У той же час мучителі схопили і його дочку дівицю, по імені Аскітрею, і після болісного катування умертвили і її. При цьому були побиті і багато інших сповідники віри в Господа Ісуса. Через рік після цієї події, також у Велику п'ятницю, був умертвлений святий Азат, скопець, найулюбленіший царський слуга і з Ним тисячу святих мучеників. Свята Церква обчислює число замордованих за Христа за весь цей час у тисячу сто п'ятдесят чоловік. Церковні ж історики Созомен і Никифор Калліст в своїх творах оповідають, що в цей час було вбито незліченна безліч християн, в самий день страждання Христового і в день святої Пасхи. Бо як-тільки вийшло повеління нечестивого царя Сапора - умертвити всіх християн в його країні, негайно віруючі обох статей, старі і юні, самі з поспішністю виходили зі своїх будинків і без страху віддавали себе на побиття, з радістю вмираючи за свого Господа.

Коли ж був умертвлений святий Азат-скопець, цар вельми шкодував про нього, так як сильно любив його, і тому наказав припинити вбивства; тільки наказав своїм волхвам відшукувати і зраджувати мукам учителів і наставників християнських, єпископів і пресвітерів, а решти християн повелів щадити. Ми ж, шануючи пам'ять усіх святих мучеників, прославляємо Подвигопокладця і вінцедавця Христа, Спасителя нашого, з Отцем і Святим Духом рівнославимий вічно. Амінь.

http://zarvanycia.cc.ua/ ,
https://vk.com/krokdospasinnya ,
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://ok.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/

Зарваниця :: 30 квітня - преподобного Симеона, що в Персиді та інших :: Сподобалось92


Шановні користувачі порталу!

Інформацію на цьому сайті розміщують звичайні християни , котрі не мають жодного відношення до монашого чи священничого життя. Портал був створений суто для розповсюдження інформації про життя святих та релігійні свята, що відбуваються згідно православного календаря. Також на сайті ви можете отримати інформацію про події в Зарваниці, розклад прощ, тощо.

Мета цього порталу не є реклама чи поширення її.

Звертаємо вашу увагу на те,що будь-які ваші відгуки та пропозиції ви можете залишити скориставшись зворотним зв'язком.

До вашої уваги – на сайті були створені Галерея малюнків а також відеогалерея де ви зможете переглянути фото і відео , що мають відношення до Зарваниці та до святих. Ці сервіси ще перебувають в допрацюванні, але ви вже можете переглядати те що вже викладено. Докладніше на сторінках фотогалереї та відеогалереї.

Дякуємо за увагу. Адміністрація сайту
Шановний користувач! Для вашої зручності працює сервіс короткої допомоги. Цей сервіс допоможе вам швидко зорієнтуватися на порталі а саме скористатися зворотним звязком, картою сайту та прочитати інформацію про Зарваницю. Просимо зауважити що для вашої зручності у всіх соціальних мережах створені сторінки присвячені Зарваниці. Там ви також можете коментувати замітки, переглядати відео, дізнаватись цікаву та корисну інформацію а також створювати власні замітки. Посилання на сторінки Зарваниці ви можете знайти вверху і внизу сторінки. Дякуємо що ви з нами. ×