У "Зарваниці є чудотворна ікона і цілюще джерело, біля якого з'являласяБожа Матір"


25 травня 2014 р. 20:41:34

Детальніше: Шоста неділя Сліпородженого.
(коментарі, лайки)

  • Зарваниця :: Вікно детальніше :: Шоста неділя Сліпородженого.

Шоста неділя Сліпородженого. В багатьох місцях Святого Письма ми бачимо Ісуса, який абсолютно небайдужий до людського болю, страждання і терпіння. Сьогодні ми бачимо, як Христос оздоровлює сліпого від народження, який сидів край дороги, коли Ісус з учнями проходив мимо. Чоловік цей сидить не просто на узбіччі дороги, він сидить практично на узбіччі життя. Бо життя проходило повз нього. Між ним і повноцінним життям стоїть неподоланий бар’єр сліпоти, темряви, мороку. Людина ця не бачила звичайного для всіх сонячного світла і тим більше не бачила Христа, який є Світлом від Світла, який несе світло у світ і є небайдужий до людського каліцтва. Святий євангеліст Іван сьогодні дуже детально показує нам шлях прозріння людини, спочатку тілесного, коли Христос відкриває очі сліпому від народження, але, що набагато важливіше, прозріння духовного, коли сліпий, побачивши світ Божий, поступово приходить до пізнання Христа, як Сина Божого і свого Господа. Христос іде назустріч сліпому, “щоб діла Божі виявились на ньому”. Чуємо, що ні сліпий не згрішив, ні батьки його, але це не значить, що Бог змусив цю людину страждати тільки ради виявлення своєї Могутності. Це значить, що людина може переживати терпіння, страждання, болі, поки не зрозуміє, де її спасіння і хто може її порятувати. Ісус “зробив грязь із глини і помастив гряззю очі сліпому. І сказав до нього: іди вмийся у Силоамській купелі”. Відбулося щось подібне, як при сотворенні людини: “Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув у нього віддих життя і чоловік став живою істотою”. Отже, Христос фактично не відкриває сліпому очі, а наново їх сотворює, проявляючи себе як Творця усього живого, як Всемогучого Бога. Прозрівши тілесно, чоловік починає прозрівати духовно. Спочатку він називає Ісуса чоловіком. Потім, коли фарисеї питають його, як він прозрів, називає Ісуса пророком. Нарешті, коли він ще раз зустрічається з Христом, визнає Ісуса як Сина Божого і вірує в нього, як у Господа. Той колишній неосвічений чоловік, який ніколи у своєму житті не бачив навіть букви закону, але сповнений світлом його Духа, почувши, що законники не бачать і не знають Того, хто відкрив йому очі, розуміє, що вони не знають і самого Бога. Тоді він із здивуванням каже: “Ось воно власне і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він. А він мені очі відкрив... Нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліпородженому. Був би він не від Бога – нічого не спроможен був би зробити.” Фарисеї бачили чудо на власні очі, мали свідків, говорили із самим оздоровленим. Але не вірили. Чому? Бо вони націлені були не на Бога, а на себе, за свої уявлення, на свії увірування, на свої канони, і закони, а не на закони Божі. Їхнє серце є закрите на добро, ізольоване від людини і від Бога. Тому проганяючи сліпородженого законники сповняють на собі слова Євангелії: “Справжнє світло було у світі, світ ним виник і світ не впізнав його. Прийшло воно до своїх, а свої його не прийняли.” Але справжня Божа дитина з відкритими очима віри є здатною визнати Христа-Месію. Коли юдеї прогнали оздоровленого, Ісус знаходить його і питає: “Віруєш в Сина Чоловічого?” І той відповідає: “Вірую, Господи! І поклонився йому”. Тобто він не тільки визнає Ісуса Господом, але віддає Йому поклін, почитання як Господеві. Дорогі у Христі! Воістину незвідані дороги Господні! Бог шукає людину, відкриває їй себе і провадить її до себе різними шляхами. А ще більше, через неміч нашу, проявляє себе у світі, щоби всі побачили, увірували і спаслися. Сліпороджений є образом кожної людини, яка приходить на світ у стані первородного гріха. Наші прародичі добровільно увійшли в темряву життя без Бога, і тому всі їхні нащадки народжуються без духовного зору, подібно як з часом відмерли очі у кротів, які живуть у темноті. Кожен з нас приходить у цей світ сліпородженим для духовного життя, і хоч кожен має можливість, особливо у наш час свободи Церкви, свободи віровизнання, часто чути про Бога та Його дивні діла, однак, через небажання визнавати свої гріхи, небажання змінювати себе і брати на себе відповідальність перед Богом, сам є нездатний його побачити. Тим справжнім оздоровленням, яке може переживати кожен християнин, є Свята Тайна Покаяння. Тоді кожен, хто з вірою приступає, у Вірі Церкви має можливість у повноті сприймати Боже Світло. А Христос, як справжній лікар душі і серця, безперервно пропонує свою допомогу. Голос Христа через навчання Церкви промовляє до нашої совісті для покаяння і навернення, Ісус заохочує до якнайчастішого прийняття Святих Тайн, бо саме вони є засобами спасіння, Христос нагадує кожному про потребу жити в любові Бога і ближнього, жити в дотриманні Заповідей Божих, Христос нагадує, що ніколи не пізно оздоровитися, тобто встати з неволі гріха. Але вибір відповіді Богові: "так" чи "ні" завжди залишається за людиною. Сліпець послухав Ісуса, пішов, умився і став зрячим, побачив світ і Бога. Подумаймо сьогодні, перебуваючи у світлі Христового Воскресіння, а які є ми? Ми, маємо щастя бачити світло Боже, але ми, християни, маємо бути і носіями світла Божого. Але чи наші діла є тим світлом, чи наші вчинки є світлом? Сьогодні в Євангелії Христос нам пропонує просвітитися, він хоче, щоб ми бачили! Просвічення має дати нам бачення гріха, має дати віру. Це світло Божої правди має нам дати бачення гріхів, наших вчинків, і має зродити в нас віру не пасивну, а віру, яка дає добрі вчинки і добрі плоди, віру, яка світить навіть у пітьмі. Ми в тайні Хрещення отримали світло, тому маємо не тільки самі зберігати заповіді Господні, але і навчати наших близьких, рідних, а особливо дітей і молодь, даючи їм світло Божого пізнання і розуміння. Ісус сьогодні говорить: “Поки день, мушу робити діло Того, Хто послав мене”, тобто виконувати волю Божу. Так само й ми не шукаймо винуватців, не шукаймо тих, хто згрішив, але шукаймо насамперед гріх у собі і викорінюймо його. Поспішаймо робити добро. А найвище добро чинимо тоді, коли виконуємо волю Божу. В архієрейській Літургії єпископ благословить людей словами: “Христе, Світло істинне, що просвічує і освячує кожну людину, яка приходить на світ.” Єв. Іван говорить: “Світло прийшло у світ, та люди більше полюбили темряву... Кожен бо, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світлі, щоб не виявились діла його, бо вони лукаві. А хто правду чинить, іде до світла, щоб виявилися діла його, бо вони зроблені в Бозі”. Подібно і Ісус каже своїм апостолам: “Ви є світло для світу”. І тим світлом для світу повинен стати кожен християнин. Жити так, як вчить Ісус, жити так, як Богородиця, жити так, як жили святі, щоб “вічного світла з ними сподобитися”. Щоб інші, дивлячись на нас, бачили Ісуса, а ми, дивлячись на людей, бачили Бога і прославляли ім’я Отця і Сина і Святого Духа. http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/43/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/httQURZR8bs

Зарваниця :: Шоста неділя Сліпородженого. :: Сподобалось85


8 липня 2014 р. 21:23:53

Детальніше: Святий Йоан з Дуклі
(коментарі, лайки)

  • Зарваниця :: Вікно детальніше :: Святий Йоан з Дуклі

Святий Йоан з Дуклі Римо-катол.: 8 липня (довільний спомин) Що потрібно, аби стати святим? Бути чесним перед собою та Богом і послідовним у цій чесності. Принаймні, так показує життя св.Йоана – Яна, бо поляк – із Дуклі (1414–1484), чиє ім’я носить житомирський «семінарійний» храм. Він народився в Дуклі, Перемишльська дієцезія, помер у Львові. Можливо, навчався у Кракові, але окрім споминів, історичних підтверджень цього немає. Після навчання, хоч би де воно було, Ян повернувся в Дуклю, де оселився в лісі як пустельник (точніше, в гірських лісах на Цергові – йдеться бо про Карпатський регіон). Проте самітницьке життя не було його покликанням, лише певним періодом зосереджених пошуків Бога та Його волі. Святий хотів насамперед підготуватися до чинного служіння Богові у своїй «пустелі», подібно як Господь Ісус спершу перебував у мовчанні та пустелі, а лише потім вийшов до люду з проповіддю. Не маючи повних 25 років (можливо, що й у молоді 20), вступив до конвентуальних францисканців – імовірно, у Кросні. Був добрим священиком і душпастирем, славився розумними та сповненими живої віри проповідями, в монастирях виконував різні служіння, аж до настоятеля (Кросно, Львів), при цьому не полишаючи францисканської простоти й виконуючи, за потреби, різні служіння по господарству й на кухні. Міжнародна й демократична (сучасним суспільствам ой як до неї далеко) структура Католицької Церкви давала змогу прерізним людям зустрічатися і творити нові шляхи для життя вірою. В ті само часи, що жив Ян із Дуклі, у середовищі францисканців діяв «Божий солдат» св.Йоан Капістран, який відзначався такою ревністю в дотриманні уставу св.Бернардина Сієнського, що започаткував нову гілку францисканської сім’ї – обсервантів (тобто тих, які строго дотримуються уставу). Під його впливом св.Ян з Дуклі перейшов до тих, кого сьогодні звуть бернардинами, за назвою головного для Польщі тих часів храму обсервантів – св.Бернардина у Кракові. Був і надалі добрим священиком і душпастирем, присвячував переважну кількість свого часу молитві, навіть і цілі ночі. Відзначався великою побожністю до Діви Марії. Брав участь в усіх орденських молебнях. Був прекрасним сповідником. Залишатися відданим молитві та пастирським обов’язкам йому не завадила ні втрата зору під кінець життя, ні те, що ноги віднялися… Вочевидь був не з тих, хто визначає «години прийому» для віруючих і воліє тихо відпочивати перед телевізором. А як помер, то слава про чудеса на його могилі зробила для вірних не менше, ніж він для них робив за життя. А зробив чимало, бо володів польською, німецькою та українською, отож міг проповідувати і наставляти дуже різних людей, підходячи до кожного з розумінням (і знанням) його ситуації. Папа Климент ХІІ проголосив його блаженним 1733 року, а блаж.Йоан Павло ІІ канонізував його в червні 1997-го. Реліквії святого перебували у Львові, де він помер, пізніше у Кросні, а тепер покояться в житомирському храмі Менших Братів. Зображується у бернардинському габіті, під час молитви-екстазу, нерідко – як монах, якому являється Пресвята Богородиця. http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/113/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/8WAxpb8t6Mw

Зарваниця :: Святий Йоан з Дуклі :: Сподобалось78


Шановні користувачі порталу!

Інформацію на цьому сайті розміщують звичайні християни , котрі не мають жодного відношення до монашого чи священничого життя. Портал був створений суто для розповсюдження інформації про життя святих та релігійні свята, що відбуваються згідно православного календаря. Також на сайті ви можете отримати інформацію про події в Зарваниці, розклад прощ, тощо.

Мета цього порталу не є реклама чи поширення її.

Звертаємо вашу увагу на те,що будь-які ваші відгуки та пропозиції ви можете залишити скориставшись зворотним зв'язком.

До вашої уваги – на сайті були створені Галерея малюнків а також відеогалерея де ви зможете переглянути фото і відео , що мають відношення до Зарваниці та до святих. Ці сервіси ще перебувають в допрацюванні, але ви вже можете переглядати те що вже викладено. Докладніше на сторінках фотогалереї та відеогалереї.

Дякуємо за увагу. Адміністрація сайту