Праведний апостол і євангеліст Марк Святий апостол і євангеліст Марк, званий теж Іоанн-Марк(Діян. 12 , 12 ), первоапостол від 70-ти, племінник апостола Варнави. Апостол Варнава(пам'ять 11 червня), народився в Єрусалимі. Житло його матері Марії примикало до Гефсиманського саду. Як говорить церковна історія, в ніч Хресних страждань Христа він слідував за Ним, загорнувшись у плащ, і втік від воїнів що хотіли його схопити(Мк. 14 . 51 - 52). Будинок матері святого Марка став місцем молитовних зборів християн і притулком для деяких з апостолів(Дії 12 , 12 ). Праведний Марк був найближчим сподвижником апостола Петра. Разом з апостолами Павлом і Варнавою святий Марк був в Селевкії, звідти відправився на острів Кіпр і пройшов його весь зі сходу на захід. У місті Пафе праведний Марк був свідком того, як апостол Павло уразив сліпотою волхва Еліму(Діян. 13, 6 - 12). Після праць з апостолом Павлом праведний Марк повернувся до Єрусалиму, а після спільно з апостолом Петром побував в Римі, звідки по його велінню відправився до Єгипту, де заснував Собор. У годину другої благовісницької подорожі апостола Павла праведний Марк зустрівся з ним в Антіохії. Звідти він відправився на учення з апостолом Варнавою на Кіпр, а після знову пішов у Єгипет, де спільно з апостолом Петром заснував багато Церков, в тому числі у Вавилоні. З цього міста апостол Петро направив послання малоазійським християнам, в якому з любов'ю відгукувався про святого Марка, своєму духовному синові(1 Пет. 5, 13 ). Коли апостол Павло знаходився в кайданах у Римі, євангеліст Марк був в Ефесі, де кафедру займав святитель Тімофей. Разом з ним апостол Марк прибув до Риму. Там він і написав святе Євангеліє(бл. 62 - 63). З Риму праведний Марк знову віддалився в Єгипет і в Олександрії поклав початок християнському ученню, з якого після вийшли такі знамениті отці та вчителі Церкви, як Климент Олександрійський, святитель Діонісій, єпископ Александрійскій та інші. Ревнуючи про улаштування церковного Богослужіння, святий апостол Марк склав чин Літургіі. Літургія для Олександрійських християн. Після праведний Марк з проповіддю Євангелія відвідав внутрішні області Африки, був в Лівії, Нектополі. У годину цих подорожей праведний Марк отримав наказ від Духа Святого знову йти до Александрії для проповіді і протидії язичникам. Там він оселився в будинку шевця Ананії, якому зцілив хвору руку. Швець з радістю прийняв святого апостола, з вірою дослухався його розповідей про Христа і прийняв Хрещення. Слідом за Ананією хрестилися багато населення тієї частини міста, де він жив. Се порушило злобу язичників, і вони збиралися вбити святого Марка. Дізнавшись про це, святий апостол поставив Ананію єпископом, а трьох християн: Малка, Савіна та Кердіна - пресвітерами. Язичники напали на святого Марка, коли апостол здійснював Службу. Його побили, волочили по вулицях міста і кинули в темницю. Там праведний Марк удостоївся бачення Господа Ісуса Христа, Який зміцнив його перед стражданнями. У найближчий день розлючений натовп знову привів святого апостола вулицями міста на суд, але по дорозі праведний Марк помер зі словами: "В руки Твої, Господи, віддаю дух мій". Язичники хотіли спалити тіло святого апостола. Але коли розвели вогнище, все померкло, пролунав гуркіт і створився землетрус. Язичники в страсі розбіглися, а християни взяли тіло святого апостола і поховали його в кам'яній гробниці. Це було 4 квітня 63 року. Пам'ять його Церква святкує 25 квітня. У 310 році над мощами святого апостола Марка була побудована собор. У 820 році, коли в Єгипті встановилося панування арабів - магометан і Християнську Церкву тіснили іновірні, мощі святого перенесли до Венеції і поставили в храмі його імені. У стародавніх іконографічних підвалинах, введеним святим євангелістом символи, запозичені з видіння святого Іоанна Богослова. Святий Марк писав своє Євангеліє для християн з язичників, тому він зупиняється переважно на промовах і справах Спасителя, в яких особливо проявляється Його Божественне всесилля. Всі стародавні письменники свідчать, що Євангеліє від Марка є коротким записом проповіді і розповідей першоверховного апостола. Однією з центральних Богословських тем в Євангелії святого Марка є тема сили Божої, підноситься в немочі людській, так як Господь робить можливим те, чого у людини не під силу. При дії Христа( Мк. 16, 20) і Духа Святого (13, 11) учні його йдуть по всьому світу і проповідують Євангеліє всьому створінню(13, 10; 16, 15). http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/20/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/

Неділя про розслабленого Справа добра і зла, шукання щастя - є те, що хвилює кожного, що змушує старанно, шукати спосіб, через який прагнемо уникнути лихої долі, що невблаганно насувається на нас. І вся своя воля, таке власне бачення щасливих мрій завтрашнім днем, ми часто хочемо віднести і до інших. Мова не йде про людей, чиї пороки психіки занурюють все їхнє буття в непролазну темряву, наповнюючи їхні серця заздрістю, ненавистю до тих, кому, як би їм начебто, безперестанку посміхається доля. І не радіють вони з їхніх перемог, а зловтіхою наповнюються до їхніх сусідів. Однак переважно значначастина любить вслухатися лише про радісні події. Читаючи художню літературу або дивлячись добрий кінофільм співпереживаємо з головними героями і прагнемо для них щасливої ​​розв'язки . Таким чином, інтуїтивно ми жадаємо того чого не вистачає нам самим в реальному житі, переповненому злом і стражданнями. З цієї причини сьогоднішня євангельська розповідь не наповнює наші душі радістю. Ми не відчуваємо внутрішнього спокою, незважаючи на благополучний кінець для паралізованого чоловіка. Опис долі цього нещасного і десятків інших хворих, які лежали в притворах купелі викликають тягар в душі, бо асоціюється з нашим повсякденним життям. А ми ніяк не хочемо цього, ніяк не хочемо вслухатися в біль, хвороби, ворожнечу, страшні злочини, які скоюють люди одні проти інших. Ми хочемо щастя, прагнемо зробитися героями з щасливого роману, а його немає. Замість цього ми лише відчуваємо своє. Бачимо, як багато з наших знайомих паралізовані злом, ненавістю один до одного. Однак це хтось, але не ми. Своєї злоби, неправоти ми в більшості своїй не помічаємо, бо не хочемо і не вміємо вдивлятися по суті на свою поведінку і належним чином здійснювати оцінку їх, часто наше "Я" каже, що воно швидше і розумніше, воно не допускає можливості помилок, недоліків, недосконалостей. А їх у кожного з нас валом. І розуміння цього ніяк не має погіршувати наше буття. Прагнучи підняти себе, ми не повинні примушувати себе, говорити, діяти, решт , жити як живуть т , кого ми беремо за модель заради себе. Наше буття є лише наше. Двох однакових людей немає і існувати не може. Окремий з нас - особистий і такими нас створив Батько небесний, наділивши якимись певними рисами, дарами і одночасне в чомусь обділивши. Схильність жити життям нашого ідеалу подібне доспроби носити його одяг. Вона буде на нас або завелика, або мала, в будь-якому випадку, так як на ньому, вона на нас лежати не буде. Потрібно відкинути даремну сором'язливість, відкинути страх, що інші зрозуміють і побачать. Всі вже все бачили і знають. Не повинні скаржитися і говорити: "Господи, чому Ти не наділив мене голосом, як Карузо або талантом малювання як Рембрандта або Пікассо. Чому Леонардо да Вінчі був видатним художником і скульптуром, архітектором і інженером-механіком, ученим-винахідником, працями якого захоплюються і зараз, чрез п'ять століть, а я ніяк не можу на практиці застосувати жодного знання, мене десять років вчили в школі? "Нам немає необхідності задавати стільки питань Богу, тому що жодна людина з нас є обділеною Ним. Більшість має численні дари і не його провина, що ми не зуміли перемогти власну лінь, або, розпорошуючись на дрібниці, кидаючись у різні боки, так і не змогли використати таланти, дані нам Творцем, залишаючи паралізованими свіїм розумом і волею. І ніколи в житті не пізно виправитися, поміняти на краще своє життя і свою долю. Тільки перше, що потрібно зробити - це визнати перед Богом, але визнати до кінця, всі свої помилкові кроки, всі особисті недосконалості. Зізнатися і пожертвувати їх Йому разом з усіма стражданнями, жалем. Господь прийме нашу покору як міцний дар. 38 років пролежав паралізований чоловік у чудодійній купелі. 38 років лежав і чекав. Здавалося б, що? Він чекав, що можливо настане час, коли відшукається якась сила, відразу, коли відбудеться зрушення води, його кине до чудодійної купелі. Він очікував чуда - і дочекався його. Син Господній прийшов і зцілив його. Але ми з вами впевнені, що і до кожного з нас Він прийде і зцілить. Та ж десятки інших залишилися спочивати у воді і не було кому їм допомогти. Не підійшов до них Ісус не сказав: "Хочеш поправитися ? Встань, візьми ложе своє та й ходи ". Тому поки ще можемо самі, поки ще наша совість не є паралізована цілком, самі Підемо назустріч Христу. Підемо дорогою, якою йде Господь, і шлях до Нього знайдемо за допомогою Святого Письма, молитви, Праведний Літургії та Святих Тайн. І будемо впевнені, на цьому шляху ми зустрінемо Його і Він підійде і оздоровить нас. http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/23/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді