Святий Шарбель. Справжнє ім’я цього святого Юсеф Маклуф. Саме ім’я Шарбель він запозичив у мученика з другого століття. Це ім’я має в собі два корені що означають Цар та Бог. Юсеф Маклуф народився 8 травня 1828 року на півночі Лівану в гірській місцевості в простій побожній родині Антуана та Бригітти Маклуфів. Родина була не надто заможною але завдяки своїй аскетичності та працелюбності між собою жили не погано. Як вже було сказано родина була дуже побожною і особливо шанувала Матір Божу. Вони не пропускали Богослужінь, справно дотримувались днів посту та святкували усі християнські свята. Малий Юсеф не був схожий на своїх братів, зазвичай був мовчазний, не брав участі у пустощох та усердно молився Богу. Вперше його почали називати святим коли він знайшовши на схилі гори вузький грот, зробив собі там імпровізований вівтар та поставив там ікону Божої матері та щиро молився. Іноді він чув всередині себе голос що казав йому що його життя належить Богові і він повинен йти за ним. Напевне там же він і вирішив цілковито присвятити життя Богу і згодом вирішив вирушити до монастиря. Це було дуже важким рішенням адже це означало покинуте звичне життя, свою матір, братів, вітчима та дівчину яка вважала себе його нареченою. Він пішов не попрощавшись і попрямував до монастиря Мейфукської Богородиці. Він не знав ні шляху до нього, не мав ані їжі ані поводиря який би вказав вірний шлях але попри те він вірив що якщо він має туди дійти то Бог вкаже йому вірний шлях. По дорозі він їв ягоди, дикий мед та коріння рослин аж поки одного дня не побачив посеред фруктових дерев стіни монастиря. Так він вступив до монастиря і розпочав своє послушництво. В той час монахів вважали ангелами адже окрім релігії монахи тодішніх ліванських монастирів, яких до слова було понад 70, вивчали ще й різні ремесла, методи обробки землі яка в Лівані досить важка. Постійно перебуваючи у праці на полі, за столярством та піклуючись про худобу він багато молився і саме це допомагало йому витримати ці важкі дні. За два роки новіціату його було відправлено до монастиря Марона де він і склав чернечі обіти. Після цього його переводять до монастиря Кіфан де Шарбель вивчає богослов'я та філософію та отримує Священичі свячення у 1853 році після чого знову переводять до монастиря Марона де він служив наступні 16 років аж поки в 1875 не отримав дозвіл на пустельне життя на горі Аннай у печері святих Петра та Павла. Там він живе протягом 23 років в абсолютній тиші та молитві до Господа. 16 грудня 1898 року під час Служби Божої святому стало погано, наступні вісім днів він лежить слабкий але при пам’яті аж поки не помирає напередодні Різдва. Через 50 років по його смерті було відкрито його гріб та на святому не було виявлено жодних ознак тління натомість з його тіла текла цілющі патока яка заповнила повністю дві труни і маса її перевищила масу тіла святого Шарбеля. Відомо про двадцять тисяч зцілень за допомогою молитви до святого, за офіційними даними. http://www.zarvanycia.іп.укр/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ , https://www.youtube.com/embed/YC3TYc_Jj40

Отець Піо фільм українською. Отець Пі́о з П'єтрельчи́ни (італ. Padre Pio da Pietrelcina, світське ім'я: Франче́ско Форджо́не, народився 25 травня 1887, П'єтрельчина, Італія — † 23 вересня 1968, Сан-Джованні-Ротондо). Коли йому було 5 років він захворів туберкульозом, але згодом повністю одужав. Згідно слів його духівника саме після цього хлопець мав особливі містичні переживання присутності ангелів, Діви Марії та самого Христа. Але він вважав їх дуже особистими та особливими тому не розповідав про них нікому. Вступив хлопець до ордену капуцинів в віці 16 років. Тож з 1916 року аж до самої смерті Піо практично не покидав невеличкого монастиря у селищі Сан-Джовані-Ротондо. Оскільки багато з тих, хто потребував духовної підтримки, не міг приїхати до святого безпосередньо, падре Піо пропонував, щоби всі охочі посилали замість себе ангела-хоронителя, тож дуже часто священик всю ніч не спав, розмовляючи з ангелами. 1918 року під час вечірньої молитви, на тілі монаха з’явилися стигмати – видимі криваві рани в тих місцях, де вони були на тілі розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці. Рани були відкриті й кровоточили то сильніше, то слабше протягом 50-ти років, тому отець постійно їх перев’язував. Стигми зникли лише за кілька годин до його смерті, не залишивши жодного сліду… Хоч стигми не загноювалися, не інфікувалися і рівень гемоглобіну в крові священика, попри постійну кровотечу, залишався незмінним, щосекунди о. Піо досвідчував сильний біль. А рани пахли квітковим ароматом… Найбільше часу він приділяв тому що сповідав прихожан через що його називали "В’язнем сповідальниці", витрачав на це близько двадцяти годин на добу. Отець умів “читати серця”. Сповідаючи, відчував щирість чи лукавість покаяння, а також міг чітко пригадати людині її важкі гріхи, якщо вона їх забувала або затаювала навмисне. Люди червоніли, плакали і хотіли провалитися крізь землю, сповідаючись в о. Піо, проте черги до його сповідальниці не зменшувались. Цікаво, що практично в жодному випадку людина не покидала священика, не здобувши цілковитого примирення з Богом, навіть якщо це були масони, атеїсти, скептики чи раціоналісти… Отець Піо був наділений даром пророцтва і передбачив кривавий замах на життя Папи Римського Івана Павла ІІ, трагедію, що сталася 11 вересня в Нью-Йорку та часто знав долю душ померлих. І, звісно ж, він ще до смерті мав дар зцілення. Іноді достатньо було хресного знамення, щоб хвороба відступила. Він був одним із небагатьох святих, що мав дар біолокації – здатність перебувати одночасно в кількох місцях. Це могло бути у видимий і невидимий спосіб, проте страждаючі люди в різних кутках землі розуміли візит падре Піо через сильний запах фіалок, лілій, троянд чи кадила. В моменти видимої біолокації, він сидів нерухомо в своїй келії але зустрічався з своїми духовними дітьми чи друзями деінде в світі. Після смерті тіло отця Піо залишилося нетлінним і досі зберігається в монастирі Сан-Джовані-Ротондо, куди щороку прибувають близько 8 млн. Прочан. Папа Іван Павло II 2 травня 1999 року зачислив Отця Піо до лику блаженних, а 16 червня 2002 року — до лику святих. Святий Отець Піо залишив гідне наслідування свідчення любові до Господніх страстей і Євхаристії, вірним і покірним слугою якої він був. Прославився як чудовий керівник душ. Через його витривале служіння в сповідальниці Бог виявив сучасному світові красу своїх діл милосердя. http://www.zarvanycia.іп.укр/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ , https://www.youtube.com/embed/Ys7Ub4asgPw

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді