Доброго дня ! Я б хотів вам розповісти про мою подорож на цьогорічну прощу до Зарваниці. Дорога до Зарваниці була досить важкою але загалом важкість полягала в тому що я йшов пішки і в тім що дуже сильно припікало сонечко.Дорога моя починалася з самого Тернополя і вийшовши з міста я був сповнений радості і надії що пройду дорогу до Зарваниці сам без будь-якої допомоги. Та сонце припікало а ноги почали здавати. І саме в цю мить мені по дорозі трапився чоловік.який порався біля машини. Він підказав що краще йти через села бо так можна значно скоротити шлях. Я йому подякував і пішов за його порадою іншим, коротшим, шляхом. Звісно година часу, яку я скоротив йдучи тим шляхом, що мені підказали не надто багато та все ж за умови, що ноги починають сильно боліти а сонце витягує з вас всю воду то це таки багато. Ви не уявляєте як я зрадів діставшись до Дружби,бо на той час мій шлунок вже почав собі бурчати а це означало що потрібно трохи відпочити і поїсти. Пройшовши трохи далі (десь зо сто метрів) попри Зарваницькі намети я присів собі в холодку . Під деревами було дуже добре, віяв легенький вітерець і це було просто чудово. Ноги почали помалу відходити а шлунок наповнювався всілякими смаколиками, що я приготував собі на дорогу. Я б там сидів і далі-надто вже добре мені було та я розумів що варто продовжувати свою подорож до Зарваниці. Я захотів пити і раптом зрозумів що запаси води геть спорожніли і варто повернутись до наметів аби придбати кілька пляшок з водою. Я повернувся до наметів, спитав чи можна придбати води і на моє здивування мені воду дали безкоштовно. Мені якось стало навіть незручно бо я якось незвик що зараз можна щось отримати задарма та це було приємно. Сказавши спасибі я пішов далі. Спека була практично нестерпною та молитва і бажання дійти до цього святого місця додавали мені сил. Вода закінчувалась і досить скоро всі мої думки були лишень про те як же поповнити її запаси. На моє щастя за кілька хвилин на горизонті зявилося кілька криниць, проте придивившись я побачив напис що криниці були сьогодні продезинфіковані і пити з них можна лише за кілька годин. Як на мене то дезінфекція придорожніх криниць в час прощі є досить поганою ідеєю, адже багато паломників розраховують саме на них. Пройшовши трохи далі я побачив підлітка,що саме набирав воду з однієї з цих продезинфікованих криниць. Ми трохи поговорили про воду і про причини дезінфекції цих криниць . Згодом до розмови приєднався ще один чоловік, який запросив мене до своєї господи аби набрати води. Я далі продовжував йти. Пройшовши ще кілька годин я відчув що ноги вже зовсім не хочуть йти але все ж йшов далі.В голові появлялись думки про те що якби хтось таки зупинився і підвіз мене до Зарваниці я б був зовсім не проти. Як на диво - так і сталося. За кілька хвилин біля мене спинився автомобіль і ось- я вже їду. Їхали ми не довго і за якихось двадцять хвилин були вже на місці. Жінка ,з котрою я їхав в авто все мені показувала і розказувала,хоч я був в Зарваниці не вперше та вона мені розповіла багато чого нового. Я дуже їй вдячний за те що мене підвезли і за цікаву інформацію. На жаль наші дороги розійшлись. Людей було дуже багато, звісно в кожного свої турботи але тут в Зарваниці ці турботи наче розчинились в молитві за наш нарід, за країну. Настрій був піднесений надзвичайно. Вражало все – Блаженніший Святослав що буквально підняв духовний стан всіх присутніх, похід з свічками , хресна дорога і освячення води а також фільм про Зарваницю, про виправлення людей на правильний, духовний шлях. Набравши цілющої води з джерела я пішов до ікони Зарваницької Божої Матері. Ніколи не забуду її очі,вони буквально бачать тебе з середини,твої думки, бажання ,мрії, гріхи...Це направду святе місце. Сюди направду варто їхати, йти бо тут направду можна віднайти душевний спокій. Чесно кажучи я вже не відчував ні болю в ногах ні втоми. Це все пройшло. Я відчував присутність Бога і він мені дав віру в майбутнє, в те що на нашій землі все буде гаразд, що наш нарід переможе усе зле , головне вірити. Під кінець було трохи негативу бо добратися назад було досить важко. Автобусів і автівок було дуже мало і люди мусли добиратись хто як міг, проте навіть цей факт не міг зруйнувати того духовного піднесення, що панувало в наших душах. http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/133/ https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/eavK2s-XcYs

Свята праведниця Євфимія Всехвальна, мученики Віктор і Сосфен Свята праведниця Євфимія всехвальна була дочкою християнин - сенатора Філофрона та Феодосії. Вона отримала травми через Христа у м. Халкідоні, розташованому на прибережжя Босфору, проти Константинополя, біля 304 року. Халкидонський предводитель Пріск розіслав вказівку всім мешканцям Халкидона та його околиць з'явитися на язичницьке свято розкланятися і доставити жертву фетишу Арея, погрожуючи великими тортурами тому, хто ніяк не дотримається вказівки. Під час даного нечестивого торжества 49 християнин ховалися в одному житлі, в якому приховано здійснювали Священну службу Справжньому Всевишньому. Посеред молільників перебувала і молода дівчина Євфимія. Скоро про місцеперебування християнин стало відомо, і вони були приведені до Пріску для допиту. На протязі 19 днів страждальців піддавали різним тортурам і катуванням, проте ніхто з них не мав сумніву в вірі і не дав згоду дати жертву фетишу. Обурений цар, не розуміючи, яким ще методом змусити християн до зречення, послав їх на трибунал до імператора Діоклітіана, однак хотів зламати наймолодшу - дівчину Євфимію, покладаючись, ніби вона, залишившись одна, не витримає випробувань. Свята Євфимія, розлучена зі власними братами по вірі, старанно молилася Богу Ісусу Христу, щоб Він Сам зміцнив її надалі геройський вчинок. Спочатку Пріск переконував святу відмовитися, обіцяючи земні блага, пізніше віддав вказівку виснажувати її. Богомучениця була прив'язана до колеса з гострими ножами, які при обертанні відхоплювали шматочки тіла. Свята звучно молилася. І ось, колесо само собою зупинилося і ніяк не переміщалося при всіх зусиллях катів. Зійшов з неба Архангел Господній зняв Євфимію з колеса і зцілив від ран, святая з радістю дякувала Богові. Не врозумившись дивовижною річчю, прислужник повелів бійцям Віктору і Сосфену кинути святу в розпечену піч. Однак ті, побачивши у вогні 2-ух суворих Ангелів, категорично відмовилися зробити вказівку правителя і самі повірили в Господа, Якому поклонялася Євфимія. Дерзновенно скрикнувши, ніби й вони християни, Віктор і Сосфен безстрашно відправились на муки. Вони були віддані на поживу звірам. Під час екзекуції вони взивали до милосердя Божого, щоб Бог і їх прийняв до Королівства Небесного. Почув їх Бог, і покликав їх лазуровий Голос, і вони направились в життя нескінченне. Звірі в тому числі ніяк не доторкнулися до їхніх тіл. Свята Євфимія, кинута іншими бійцями в піч, залишилася ціла. З Божої допомогою вона йшла неушкодженою після майже всіх інших тортур і катувань. Приписуючи напевно помахом чарівної палички, цар повелів відкопати свіжий рів, заповнив його ножиками, а поверх закрив землею і травичкою, щоб богомучениця не знала про приготовану їй екзекуцію; проте і тут святая Євфимія залишилася неушкодженою, просто пройшовши через рів. Зрештою, її засудили на поживу звірам у цирку. Пред стратою свята стала молитись, щоб Бог сподобив її померти. Ніякий звір, вивідений на манеж, ніяк не зашкодив святій. Тільки одна ведмедиця зробила їй маленьку подряпину на нозі, з якої витекла кров, і свята праведниця Євфимія померла. У цей час відбувся землетрус, стражники і глядачі від жаху бігали, брати її тіло взяли і з честю поховати близько від Халкидона. Потім на могилі великомучениці Євфимії був зведений величний храм. У даному храмі відбувалися засідання IV Вселенського Собору в 451 році, під час яких свята праведниця чудесним чином довела православне віросповідання, поклавши на нівець брехню монофізитів, про них ретельно виголошено в день мемуари даної дивовижної розповіді II липня. Згідно взяття Халкидона персами в 617 році мощі невинної великомучениці Євфимії перенесли в Константинополь (біля 620 р.). У період іконоборчої брехні раку невинної Євфимії було кинуте в море. Богобоязливі моряки витягли їх. Потім вони потрапили на півострів Лемнос, а в 796 році були повернуті до Константинополя. http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/137/ https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/ckIL-HoB6GA

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді